У лютому 2026-го Офіс Президента отримав повний пакет документів для ратифікації угоди про відкрите море. З того часу — лише тиша, а угода досі не у Верховній Раді. Greenpeace Україна неодноразово звертався з проханням пояснити, чому процес поставлено на паузу, але жодних пояснень ми так і не отримали. Тому сьогодні запитуємо знову: чому Угода про відкрите море заблокована українською бюрократією?

Понад три роки тому світ зробив історичний крок для захисту світового океану. Після майже двох десятиліть переговорів держави-члени ООН ухвалили Угоду про збереження та стале використання морського біологічного різноманіття в районах за межами національної юрисдикції, більш відому як Угода про відкрите море.

Цей міжнародний документ став першим комплексним механізмом захисту біорізноманіття у відкритому морі – на територіях, що охоплюють майже дві третини світового океану та майже половину поверхні планети. Саме тут сьогодні зосереджені одні з найбільших викликів для людства: надмірний і неконтрольований вилов риби, забруднення, наслідки зміни клімату, деградація морських екосистем та зростаючий інтерес до видобутку усіх інших ресурсів океану.

Суть Угоди полягає у створенні чітких правових інструментів для формування морських природоохоронних територій у відкритому морі, обов’язкового проведення оцінки впливу на довкілля для потенційно небезпечної діяльності, встановлення справедливих правил доступу до морських генетичних ресурсів та посилення міжнародного наукового співробітництва.

Чому це важливо для України?
На перший погляд, може здатися, що країна без виходу до океану має обмежені вигоди від участі в такому договорі. Проте це далеко не так.

Ще з 2025 році ми активно наголошували, що участь в Угоді про відкрите море відповідає як екологічним, так і стратегічним інтересам нашої держави, навіть попри активну фазу війни в країні.

Чому ратифікація потрібна вже сьогодні:

  • ратифікація Угоди дозволить Україні повноцінно брати участь у формуванні міжнародної політики щодо використання та охорони океану за межами національної юрисдикції;
  • угода посилює позиції України у міжнародних морських питаннях та демонструє підтримку правил міжнародного права в той час, коли росія систематично їх порушує;
  • участь у договорі відкриває можливості для наукового співробітництва, доступу до нових технологій та міжнародних програм з дослідження океану та морів;
  • ратифікація Угоди є логічним продовженням європейського курсу України та підтвердженням нашої відданості глобальним цілям зі збереження біорізноманіття.

У червні 2025 року Україна офіційно заявила про підтримку Угоди під час Конференції ООН з океанів у Ніцці. Тоді представники української влади повідомляли про намір завершити всі необхідні процедури для приєднання до договору. А вже у вересні 2025 року Україна підписала Угоду про відкрите море, приєднавшись до більшості європейських держав та багатьох країн світу.

Того ж року необхідна кількість держав ратифікувала договір, що дозволило йому набути чинності на міжнародному рівні. Світ перейшов від переговорів до практичного впровадження нових правил охорони океану.

Бюрократична пауза в Україні

Проте в Україні процес ратифікації неочікувано зупинився. У лютому 2026 року Міністерство закордонних справ України внесло на розгляд Президента України пакет документів, необхідних для фінального кроку: проєкт закону, пояснювальну записку, матеріали погоджень та супровідні акти. Здавалося б, жодних перешкод для прийняття закону немає — договір не накладає на Україну обтяжливих зобов’язань, а лише відкриває нові можливості.

Відтоді минули місяці, і, попри міжнародну важливість Угоди, її відповідність стратегічним інтересам України та відсутність публічно озвучених заперечень щодо змісту договору, законопроєкт про ратифікацію так і не був внесений до Верховної Ради України.

Greenpeace Україна вже двічі звертався до Офісу Президента з проханням пояснити причини затримки та надати інформацію про подальшу долю пакета документів. Станом на сьогодні ніяких пояснень щодо причин такого тривалого розгляду не надано.

Безумовно, в умовах повномасштабної війни українська влада змушена працювати в режимі постійних кризових викликів. Проте саме під час війни Україна неодноразово демонструвала здатність просувати важливі міжнародні рішення та виконувати взяті на себе міжнародні зобов’язання. Саме тому відсутність прогресу щодо ратифікації Угоди про відкрите море виглядає, м’яко кажучи,незрозумілою.

Особливо зважаючи на те, що договір уже набув чинності на міжнародному рівні, а його учасники вже починають формувати механізми управління та ухвалювати рішення, які впливатимуть на майбутнє Світового океану на десятиліття вперед. Кожен місяць тиші від Офісу Президента — це втрачена можливість для України бути серед тих, хто приймає ці рішення.

Угода про відкрите море має бути ратифікована

Україна вже підтримала Угоду про відкрите море. Потім — підписала. І нарешті — підготувала пакет документів для ратифікації. Залишається зробити останній крок.

Greenpeace Україна закликає Офіс Президента України невідкладно внести до Верховної Ради України законопроєкт про ратифікацію Угоди про відкрите море.Захист океану може здаватися далеким від щоденних викликів війни. Але саме такі рішення визначають, якою буде роль України у світі після перемоги, і доводять, що вона не лише бореться за власне майбутнє, а й бере участь у збереженні спільних природних цінностей людства.