Під час повномасштабної війни, коли росія системно б’є по енергетичній інфраструктурі, українські громади шукають способи бути енергетично стійкими й автономними. У цій кризі зелена енергетика стає надійним рішенням. Водночас 62% підприємств в Україні говорять про нестачу технічних кадрів, а частка жінок, які під час війни подаються на технічні спеціальності, зросла з 5% до 15%. На перетині цих викликів і можливостей і народився проєкт «Монтувальниця сонячних електростанцій» 2.0.
Проєкт реалізували “Вімен ін Тех Україна” та Greenpeace Україна у співпраці з гуманітарною організацією “Людина в біді” та за фінансової підтримки чеського народу.
Три хвилі навчання
Курс «Монтувальниця сонячних електростанцій» 2.0 став логічним продовженням пілотної програми, яку Greenpeace Україна запустила у 2024 році. Цього разу навчання відбулося у три хвилі: кожен етап об’єднував до 10 учасниць, тож загалом 30 українок із п’яти регіонів (Харківська, Львівська, Івано-Франківська, Миколаївська, Дніпропетровська області) опанували нову технічну професію і долучилися до суспільних змін в Україні.
Відбір був дуже конкурентним. Спочатку організатори отримали близько 150 заявок, а після оголошення наступної хвилі – ще 250 анкет менше ніж за місяць. Попри вимогу мати технічний бекграунд, інтерес виявився вражаючим – сотні жінок з різних областей України захотіли спробувати себе в сонячній енергетиці.
«Сама галузь історично вважалася виключно чоловічою, тобто була присутня певна гендерна нерівність. Ми вирішили подивитися, наскільки монтування цікаво для жінок, і підтримати їх. Команда була вражена великою кількістю заявок — українські жінки сміливо беруть на себе нові ролі. Українки не просто заповнюють прогалини — вони очолюють зміни», – каже Поліна Колодяжна, програмна лідерка Greenpeace Україна та авторка проєкту.Курс складався з теоретичної онлайн-частини та інтенсивного тижня практики в Києві на базі Академії «Атмосфера». Учасниці працювали в сучасній навчальній лабораторії, відпрацьовували монтаж на макетах дахів, збирали електричні схеми, налаштовували інвертори та запускали власні міністанції.
«Жінки часто не вірять у себе. Наше завдання — показати, що вони можуть»
Одне з ключових завдань проєкту — не лише навчити техніці, а й допомогти жінкам повірити у власні сили та побачити себе в новій ролі — енергетикинь, інженерок, монтажниць.
«Жінки часто не вірять в себе. Вони думають, що вони слабші, що щось не зможуть. Одна з наших задач — показувати на прикладі, що ти так само можеш. Коли на даху чи в лабораторії жінка власноруч збирає сонячну станцію — це руйнує стереотипи набагато сильніше, ніж будь-яка мотиваційна лекція», — говорить Оксана Заболотна, співзасновниця та директорка громадської організації Women in Tech Ukraine.
Саме так сталося з багатьма випускницями. Для когось це був перший крок у технічну сферу, для когось — шанс розширити вже наявну професію.
До повномасштабного вторгнення Наталія з Миколаєва працювала головною енергетикинею на місцевому виробничому підприємстві. У сфері її відповідальності були енергозабезпечення та технічне обслуговування систем, однак досвіду роботи із сонячними електростанціями вона не мала — таких на підприємстві не було.
Після початку війни ситуація змінилася. Її рідне підприємство у Миколаєві росіяни знищили. Всі інші підприємства стикнулися з перебоями електропостачання, а питання енергетичної незалежності та автономного живлення стало критичним. Наталія звернула увагу на програму «Монтувальниця сонячних електростанцій» і вирішила навчитися новій професії.
Окрім професійного інтересу, проєкт допоміг їй краще зрозуміти принцип роботи відновлюваної енергетики на побутовому рівні. У власному домогосподарстві Наталія вже мала встановлену одну сонячну панель, інвертор та акумулятор, але, за її словами, раніше вона не повністю розуміла, як саме працює система. «Тепер я чітко знаю, як усе змонтовано, що дає кожен елемент і як правильно його експлуатувати», — додає вона.
Ці знання стали також основою для планів на майбутнє. Її чоловік, який нині проходить військову службу, має професійний досвід у монтажі та електриці. За словами Наталії, спочатку він скептично поставився до її участі в навчанні, але згодом змінив думку.
«Коли я почала розповідати, чого саме ми вчимося, він зацікавився. І зараз ми вже обговорюємо ідею створення сімейного бізнесу у сфері встановлення сонячних станцій після його повернення», — зазначає монтувальниця.
Ще одній випускниці з Івано-Франківська, Наталії — 31 рік. Вона — репетиторка з математики. Працює з дітьми, пояснює складні формули, допомагає готуватись до іспитів. Але попри успішну кар’єру в освіті, вона відчувала потребу у зміні — спробувати щось зовсім нове.
«Мені хотілося професії, де можна працювати без комп’ютера. Щось руками. Щось фізичне. Це справді потрібно», — каже Наталія і підкреслює, що участь жінок у традиційно «чоловічих» професіях — це важливий соціальний зсув, який вона підтримує особисто. Вона переконана, що це великий крок уперед — бути серед тих жінок, які долають стереотипи. Це не просто про роботу, це про позицію, — зазначає вона.
Попри те, що у своїй щоденній роботі вона не займається фізичною працею, навчання на монтувальницю не стало для Наталії складним.
«Не скажу, що я в якійсь суперформі, але мені фізично було цілком нормально. Я маю досвід волонтерства — працювала в будь-яких умовах, часто без елементарного комфорту, але коли розумієш, навіщо це робиш, усе сприймається інакше.»
Особливу мотивацію вона знаходить у соціальному аспекті відновлюваної енергетики. Її особливо цікавлять майбутні проєкти, які забезпечуватимуть лікарні та соціальні установи автономним енергоживленням: «Це відповідає моїм цінностям. Я хочу бути дотичною до рішень, які реально допомагають людям. І сонячна енергетика — саме з таких рішень.»
Випускниці на практиці: монтують сонячну енергетику для лікарень
Найяскравіший показник успіху проєкту — те, що навчання не закінчується врученням сертифікатів. Випускниці вже працюють на реальних об’єктах у громадах.
У Чорткові Тернопільської області дві монтувальниці разом з командою енергетиків ввели в роботу дві сонячні електростанції сумарною потужністю 50 кВт для Чортківської центральної міської лікарні. Станції живитимуть пологове (30 кВт) та інфекційне (20 кВт) відділення, генеруватимуть до 50 тисяч кВт·год на рік і дозволять лікарні заощаджувати понад 400 тисяч гривень щороку.
Одна з випускниць, Світлана Шиян раніше працювала у готельно-ресторанному бізнесі: «Навчання від Greenpeace Україна стало для мене справжнім подарунком. Зелена енергетика — це свобода й майбутнє. Ми самі зібрали всю станцію — і я відчула, що хочу розвивати власний сонячний бізнес. Це робота, яка дає енергію — у прямому й символічному сенсі».
Її колега, Марина Скрипнік з Антрацита, нині мешкає у Харкові. Вона є дружиною полеглого Героя 93-ї ОМБр. Після загибелі чоловіка, зрозуміла, що хоче робити проєкти, сповнені сенсами, які допомагатимуть Україні бути успішною в майбутньому: «Останній рік став для мене роком трансформації. Я зробила собі виклик — навчитися монтувати СЕС. Лікарня у Чорткові — мій перший практичний об’єкт. Я дуже сподіваюся, що це лише початок. За зеленою енергетикою майбутнє, особливо зараз, коли ворог системно б’є по енергооб’єктах. Нам треба бути автономними й орієнтуватися на відновлювану енергетику».
Ще одна випускниця, Тетяна Луканюк з Івано-Франківська, студентка напряму «Інженерія відновлювальної енергетики», пройшла практику в Надвірнянській центральній районній лікарні, де допомогла встановити сонячну станцію потужністю 50 кВт. Лікарня щороку приймає близько 100 тисяч пацієнтів, серед яких понад 1500 ВПО.
«У нас немає іншої планети. Тому маємо дбати про свою. А відновлювана енергетика — найкращий шлях до екологічності та енергонезалежності», — каже Тетяна.
Чортківська та Надвірнянська лікарні — лише перші приклади. Інші медзаклади, що отримали обладнання в межах конкурсу «Сонце для України» від Greenpeace Україна та фонду BIOHAUS-Stiftung, також стануть базою для практики випускниць. Жінки-монтувальниці вже готуються до нових виїздів у громади, де встановлюватимуть сонячні станції на об’єктах критичної інфраструктури.
Харківська лабораторія: коли монтувальниці починають навчати інших
Навчання так надихнуло випускниць, що вони почали думати про те, як можна поширювати знання про сонячну енергетику у своїх громадах та залучати до монтажу станцій ще більше людей. Однією з відповідей стала сонячна лабораторія в Харкові, яку створюють випускниці курсу на базі місцевого професійно-технічного освітнього закладу. Однією з них є Ельвіра Архіпова, інженерка-енергетикиня та викладачка спецтехнологій.
«У нас є приміщення цифрового навчального центру, сучасне обладнання, 3D-програми, а тепер — завдяки Greenpeace Україна та німецькій організації BIOHAUS — і сонячні панелі, інвертори, інструмент. Ми максимально наблизили свою лабораторію до тієї, яку бачили в Академії “Атмосфера”, щоб дати якісні знання тим, кого будемо навчати», — каже Ельвіра.
Лабораторія в Харкові орієнтована насамперед на жінок, внутрішньо переміщених осіб, ветеранів та всіх охочих спробувати себе в цій професії. За її словами, у Харківському регіоні спеціалісти з монтажу сонячних електростанцій дуже затребувані, тож випускники зможуть швидко знайти роботу.
«Я хочу, щоб жінки вірили в себе, не боялися пробувати щось нове, щоб у суспільстві зникали стереотипи про “чоловічі” і “жіночі” професії. Кожна жінка може набагато більше, ніж вона уявляє», — додає Катерина.
У планах команди — проходження стажування на харківській лікарні, яка отримала обладнання для встановлення сонячної станції від Greenpeace Україна, а далі — запуск регулярних навчальних курсів у лабораторії.
Проєкт «Монтувальниця сонячних електростанцій» 2.0 показав, що поєднання зеленої енергетики, професійної освіти та гендерної рівності дає потужний ефект. Історії випускниць доводять: коли жінки отримують доступ до якісних технічних знань і можливість працювати на реальних об’єктах, вони стають двигунами змін у громадах — від підсилення енергетичної безпеки до розвитку локального бізнесу та освіти.
Команда проєкту планує й надалі підтримувати жінок у працевлаштуванні та залучати їх до нових сонячних установок по всій країні — щоб ще більше українських громад отримали стійке та чисте енергоживлення навіть у найскладніші часи.
