Київ, 05 червня 2025 року – Грінпіс України закликає спільний інвестиційний Фонд реконструкції, запущений в рамках Угоди про надра, зосередитися на переробці та виробничих ланцюжках з доданою вартістю, а не на експорті сировини, щоб забезпечити справді зелене відновлення України.
Визнаючи важливість Угоди про надра для найближчого майбутнього України, Грінпіс Україна також застерігає, що будь-які потенційні екологічні ризики, пов’язані з Угодою та з видобутком сировини, необхідно пріоритетно моніторити, оцінювати та зменшувати.
Наталія Гозак, директорка Грінпіс Україна, зазначила:
«Національна політика України у сфері видобутку корисних копалин має бути спрямована не лише на видобуток, але й на довгострокову сталість та циркулярну економіку. Тобто і ця угода, і національна політика загалом повинні надавати пріоритет розвитку переробних потужностей та виробничих ланцюжків з доданою вартістю, а не експорту сировини. Це вимагає належної оцінки впливу на довкілля та використання найкращих доступних технологій. Екологічні стандарти не підлягають обговоренню!»
Очікується, що нещодавня Угода між США та Україною про створення спільного інвестиційного Фонду реконструкції дозволить фонду отримувати частину рентних платежів від нових проектів з видобутку корисних копалин в Україні. Фонд також розглядатиме майбутню військову допомогу США як капітальний внесок до фонду. Екологічні ризики, пов’язані з цією угодою, ще не зовсім зрозумілі, тому пріоритетним є здійснювати їх моніторинг, оцінку та пом’якшення.
Очікується, що будь-які нові проекти з видобутку корисних копалин будуть тривалими. Більшість традиційних родовищ газу та нафти в Україні вже відкриті та експлуатуються, що робить нові відкриття малоймовірними. Нетрадиційні проекти, такі як видобуток надзвичайно брудного і шкідливого сланцевого газу, можуть виникати, хоча вони розглядалися ще 10 років тому і, швидше за все, були визнані економічно невигідними. Аналогічно, більшість важливих родовищ корисних копалин в країні були досліджені кілька десятиліть тому, тому нові проекти спочатку потребуватимуть тривалих і ретельних досліджень, які можуть зайняти багато років.
З огляду на це, Грінпіс Україна не бачить значних короткострокових ризиків, однак, важливо, щоб середньо- та довгострокові ризики розглядалися комплексно, одночасно розглядаючи більш цілісні рішення для відновлення України.
По-перше, національна політика у сфері видобутку корисних копалин має бути спрямована не лише на видобуток, але й на довгострокову стійкість та циркулярну економіку. Україна повинна створити належні потужності для переробки батарей та повторного використання цінної мінеральної сировини, усунути прогалину в утилізації та створити стійкі ланцюги поставок на основі вже наявного джерела «наземних» критично важливих мінералів – обладнання, що відпрацювало свій ресурс.
Крім того, з подальшим розвитком відновлюваної енергетики та серйозними ризиками відключення електроенергії, український ринок також потребує різноманітного набору рішень для зберігання енергії. До них відносяться рішення для зберігання, які не потребують великих обсягів критично важливих мінералів, наприклад, гравітаційні або теплові системи зберігання на рівні мережі.
Будь-яке виробництво, засноване на використанні критично важливих мінералів, має бути пов’язане з гарантією переробки, що дає більше шансів на повторне використання мінералів, але вимагає місцевих потужностей.
По-друге, промислове відновлення України має служити людям, а не лише елітам чи іноземним інвесторам. Це передбачає участь громадськості, згоду місцевих громад, справедливий розподіл доходів, прозорість щодо операцій, фінансів, бенефіціарних власників, прав людини та соціальних пріоритетів, а також інформацію про ланцюжок поставок. Найважливішим є те, що інвестиції повинні бути пов’язані з максимізацією місцевих переробних потужностей з доданою вартістю, а також з мінімізацією експорту сировини (як і сільськогосподарської сировини).
Нарешті, всі гірничодобувні проекти повинні проходити ретельну оцінку впливу на довкілля та соціальну сферу за участю громадськості, а також впроваджувати найкращі у своєму класі технології видобутку та переробки з мінімальним впливом на навколишнє середовище. Компанії повинні відповідати за збитки, пов’язані з усіма короткостроковими і довгостроковими соціальними наслідками видобутку корисних копалин, дотримуючись при цьому Керівних принципів ООН з питань підприємницької діяльності в аспекті прав людини за допомогою процедур належної перевірки дотримання прав людини.
Екологічні стандарти не підлягають обговоренню – те, що видобувається, не повинно йти ні за рахунок повітря, ні води, ні біорізноманіття країни.
Громадянське суспільство має уважно слідкувати за цими подіями та висвітлювати вищезазначені підходи, які б дозволили здійснити справді зелене відновлення України на користь усього регіону.
Контактна особа для ЗМІ:
Дарина Рогачук, менеджерка зі зв’язків з громадськістю Грінпіс України [email protected]
