Війна Росії проти України становить пряму загрозу міжнародним зусиллям із ліквідації серйозних пошкоджень Нового безпечного конфайнменту (НБК) на Чорнобильській АЕС, попереджає Greenpeace Україна напередодні 40-ї річниці аварії на ЧАЕС.

Пошкодження було спричинене атакою російського дрона у лютому 2025 року. Усередині НБК знаходяться руїни реактора №4 та саркофаг. Саркофаг підлягає якнайшвидшому демонтажу, однак через пошкодження НБК це наразі неможливо. За даними нового звіту Greenpeace Україна, без термінового ремонту конфайнменту ризик обвалу саркофага суттєво зростає. Автор звіту — інженер Ерік Шміман, який багато років працював на Чорнобильській АЕС і брав участь у проєктуванні та будівництві НБК.

9 квітня 2026 команда Greenpeace провела спільний брифінг із директором Чорнобильської АЕС, де відбулося обговорення ризиків для конфайнменту та можливі шляхи його відновлення. Директор ЧАЕС Сергій Тараканов окреслив серйозні загрози, спричинені російською атакою, зокрема ризик обвалу саркофага. Звіт Greenpeace буде передано до Офісу Генерального прокурора України як незалежний доказ російських воєнних злочинів.

«У квітні 1986 року Україна та світ пережили найстрашнішу ядерну катастрофу в історії. Сьогодні, через десятиліття, радіаційні ризики Чорнобиля залишаються — попри всі зусилля зі стримування його небезпечної спадщини. Це надзвичайно складні виклики. Удар російського дрона підвищив ризик обвалу саркофага ще до його безпечного демонтажу. Наш меседж простий: цей злочин має бути покараний, включно з максимальними санкціями проти Росатома», — заявив Шон Берні, старший ядерний спеціаліст Greenpeace Україна.

Всередині НБК розташований об’єкт «Укриття» (саркофаг), який містить залишки зруйнованого реактора №4. Україна разом із міжнародними донорами погодила приблизний чотирирічний план досліджень і ремонту НБК. Водночас Чорнобильська АЕС перебуває під постійною загрозою російських ракет і дронів, зокрема через ризик втрати електропостачання. Хоча оцінка пошкоджень уже триває, в умовах війни розпочати масштабні інженерні роботи майже неможливо.

«Складно усвідомити масштаби смертельно небезпечних умов усередині саркофага. Там — тонни високорадіоактивного ядерного палива, пилу та уламків. Ми роками досліджували руїни реактора №4 і створили Новий безпечний конфайнмент, щоб захистити людей і довкілля України та Європи. Зараз критично важливо знайти спосіб відновити ключові функції цього об’єкта», — зазначив інженер Ерік Шміман.

Greenpeace Україна також провела акцію всередині Нового безпечного конфайнменту проти російської дронової атаки, закликавши до максимальних санкцій проти Росатома та продовження міжнародної підтримки України. Двоє активістів під саркофагом наголосили, що ця атака підвищила ризики для одного з найнебезпечніших ядерних об’єктів у світі та загрожує глобальним зусиллям зі стримування радіоактивного забруднення.

Фото: Павло Сіроменко для Greenpeace Україна

У перший день повномасштабного вторгнення Росії персонал Росатома брав участь в атаці та окупації Чорнобильської АЕС. Через чотири роки Росатом досі незаконно контролює Запорізьку АЕС. Попри це, спроби запровадити жорсткі міжнародні санкції проти Росатома блокуються, зокрема Угорщиною та Францією, тоді як мільярди євро за контрактами з цією корпорацією продовжують фінансувати війну проти України.

«Greenpeace сьогодні стоїть разом з Україною у протидії російським злочинним атакам, зокрема на Чорнобиль. ЄС підтримує Україну у захисті її ядерних об’єктів від ракет і дронів. Водночас настав час припинити співпрацю з тими, хто чинить воєнні злочини. Це означає реальний тиск на Росію, припинення ядерної торгівлі та запровадження жорстких санкцій», — заявив Ян Ванде Путте, експерт з радіаційної безпеки Greenpeace Україна.

Посилання на фотографії: https://media.greenpeace.org/shoot/27MZIFJH63JYZ

Додатково:

Ерік Шміман очолював команду Battelle Memorial Institute під час концептуального проєктування Нового безпечного конфайнменту (НБК) у 2001–2014 роках. Він обіймав посаду керівника відділу екологічної безпеки та охорони здоров’я в підрозділі управління проєктом НБК Чорнобильської АЕС (PMU), а також був старшим технічним радником директора цього підрозділу. У 2006–2013 роках проживав у Славутичі, Україна.

Працюючи в Pacific Northwest National Laboratory, він долучався до проєктів, що фінансувалися Міністерством енергетики США, Комісією з ядерного регулювання США, Міжнародним агентством з атомної енергії та іншими державними установами.